Т.
Осліпнувши від сліз, чи від любові,
У день погожий бачить буревій…
І на якій ти не звертайся мові,
Не чує, сльози перлами з-під вій.
Бажання закотилось за самотність,
Спровадило надію в небуття.
На світ явило серцю незворотність,
Реалії прийдешнього життя…
Не плач, мине, ми в пазурах у долі,
Чи досхочу, хоч хтось із нас, напивсь?
Отямся, заспокойся і поволі
Довкола, пильно, знову озирнись…
Десь сонце сходить, десь сідає в море.,
Дощить тижнями, розірвав мости,
Хтось п‘є любов, а хтось плекає горе,
Та тільки ти,прости себе, прости…
І відпусти свій біль і свій неспокій,
Розправ крило, злітай і не барись…
Десь там у сутності Його високій,
Твоє…найкраще…скоро вже, змирись…
13.09.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.09.2014
автор: Лина Лу