[i] Присвячення моєму вчителю, професору
філологічних наук Поповському А.М. з низьким уклоном
за його велике серце, що він вкладає в своїх студентів[/i]
Старенький професор горта сторінки
Тарасове слово, та ще словники,
Статті наукові про мови слова,
І світиться сріблом його голова.
Із подивом місяць загляне в вікно:
«Лягти б вам, професор, час спати давно»,
Та світло від лампи відлякує ніч,
Останній козак боронить свою Січ.
Він знає, що завтра знов лекцій потік,
Старанно студентів навчатиме всіх,
Він хоче зростити розумних людей,
Що в людства скарбницю додали ідей.
Майбутніх учених й простих вчителів
Зросте нова зміна на рідній землі,
Плекатимуть слово, нам дане з небес,
Тоді на народ наш чекає прогрес.
Професор опівночі все ще сидить,
І працею кожну заповнює мить,
Його силует видно в рамці вікна,
І сяє, як німб, голови сивина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523336
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.09.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)