Ніч… Він прогулюється тісними вулицями маленького міста. У цій темряві Він один. Правда є ще розбиті ліхтарі, які ледь освітлюють цей самотній провулок.
Він добре знає цей шлях. Це дорога до Її будинку. Як Він Її любить. Любить ЇЇ очі дивного чайного кольору, каштанове волосся. Вони завжди виринають з його уяви при найменшій думці про Неї.
Він не знає куди йде, прямує туди, куди несуть ноги. Знайомий будинок… Пробігає очима по дев’яти його поверхах, знаходить Її вікно. Світиться… У вікні з’являється Її тендітна фігура. Її граційні рухи зводять Його з розуму. Відчув як пришвидшується серцебиття. Мабуть, Вона готується до сну. Так, бо світло в Її кімнаті згасло …
Темрява поглинула Його постать.
Він знову йде сам…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523440
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2014
автор: хтось з цих