Якщо б мої легені завтра змучились-
Стань видихом моїм...
Щоб ангелів не змусили
Вдих запускати в ритм!
Щоб не хворіти звичкою
Любові із жалю...
Повір,Амура змусили
Спустити ту стрілу!
Якщо моє серденько завтра вибухне-
ЯкОсь мене згадай...
Недбало так...Відчужено...
Без зайвих клопотань,
Без домішків зухвалості
Та стійкості образ.
Бодай ось так відчужено...
Нехай в останній раз.
Якщо моє прохання завтра згубиться
Все ж не торкнувшись хмар...
Я знаю ти здивуєшся
Впізнавши хрип октав.
Впіймавши окрик терпкості
У надлегкій журбі
Ти навіть не обернешся...
Зоставшись у мені...
Якщо твоє нутро все ж завтра збудиться
Знайшовшись між рядків...
Хоча б ось так...відчужено...
Тягнись до голубІв...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523464
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2014
автор: Христина Рикмас