Небо всміхається нам кольором океану, підсвіченого сонцем. А, може, небо - то і є морська гладь, яка розбіглася краплинками й парою між землею та космічною стелею. Тоді виходить, що ми, люди, - таки риби і постійно живемо у воді й дихаємо нею. Чи не так, дельфіне?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523532
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2014
автор: Микита Баян