Казка бабиного літа

Бабине  літо  сидить  на  строкатому  пледі,
Здмухує  бульбашки  мильні  в  погожу  блакить,
Хмари  повзуть  –  вайлуваті  кумедні  ведмеді,
Річка  косулею  спритною  в  далеч  біжить.

День  підсолоджений  гусне  в  липкій  карамелі,
В  пасмах  трави  розплескалось  обіднє  тепло,
Жваві  пташки  розсипають  чаруючі  трелі  –
Мов  розлітається  друзками  тріснуте  скло!..

Десь  у  смарагдово-мідному  плетиві  пущі
Млин  причаївся,  як  ветхий  біблійний  ковчег,
Проз  його  стіни  трухляві,  колись  невсипущі,
Сонце  груше́вим  сиропом  у  шпарки  тече.

В  кучері  річки  нападало  прілого  листу,
Хвильки  грайливі  розхлюпали  світлу  печаль,
Клен  молодий  у  чуприну  яскраво-огнисту
Вплів,  наче  бантик,  серпанку  тендітну  вуаль.

Бабине  літо  надбало  тонких  павутинок  –
Між  гілочками  напнуло  чудні  макраме...
Світку  мій  милий,  як  легко  на  серці  й  дитинно!..
Вітер  попутний  у  плечі  окрилені  дме...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2014
автор: Наталя Данилюк