Виходить день на сонячну орбіту.
Повніє ранок, злизуючи ніч.
Кида вугілля Бог у сонцепіч,
Щоби теплом зігріть частину світу.
Куйовдяться долиною тумани.
Торка промінням сонце ніжно їх.
І місяця вибілюється ріг.
Усе живе вбира дихання прани.
Що вище сонце, більше світла й блиску .
Тумани в росах на траві м’якій.
А ніч залізла в дідову колиску -
Лягла, заснула, зорі сняться їй.
Світлина зроблена мною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523629
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.09.2014
автор: Крилата (Любов Пікас)