[b]КАШТАНИ[/b]
Пора плодів осінніх у пошані –
Із ніжністю завжди беру до рук
Холодну полірованість каштанів,
Що з тихим стуком падають на брук.
Милуйтеся, митці, судіть, естети,
Як гра природи винайти змогла
Маленький глобус дивної планети,
Що на долоню лагідно лягла?
Брунатного, рудого гама гарна –
Гірський рельєф, плато, височина?
А світла зона – шапка криг полярна
Чи, може, океану глибина?
…В зачаття ніч цвіли свічки весільно,
І довго світ зачаяно чекав,
Поки цнотливо зріє дар осінній
В зеленім чистім лоні "їжачка".
Воно ставало затісним потроху,
Із спокою народжувався рух,
Що спричинив "космічну" катастрофу –
"Планета" тихо падає на брук.
[i]Уже не пам'ятаю, коли був написаний вірш. А зараз - хворіють наші каштани... Так шкода.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523663
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.09.2014
автор: Лавинюкова Тетяна