Сплелось у серці дещо несумісне
Що думать змушує і далі жить
Вогнів війни передчуття зловісне
І плин кохання, почуття блакить
Дві думи розум мій ополонили
Шукаю правду я у тернах зла
Позаду та зима, що нас змінила
По курсу світла та ясна весна
Що нас з"єднала та єднати має
Ще так багато місяців та літ
У серці так горить - та не згорає
Кохання того весняного цвіт
Під стягами й гербами революцій
За руку міцно ти мене тримай
У хмарі змін, у тій густій пилюці
Тримайся, мила, та не відставай
Не дай себе дурити, що лиш сон
Що місяці ці - марення даремне
Перейдено вже нами Рубікон
Збагнули ми з тобою незбагненне
Скажи, про що мені мовчиш в отвіт
На сотні зронених при смерку білих слів?
Так тихо-тихо, наче квітня квіт
Скажи ти те, що вітер шепотіть не смів
І ти люби мене, любима, вір мені
Кохання наше ти прийми революційне
До серця свого, там його ти збережи
І перетворим безнадійне на постійне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523723
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: АльтерЭго