Коли літо приходить, гаряча пора
І на сірому камені плавиться тінь,
Тільки дзвінко кричить на смітниках дітвора,
Говорити, ходити і думати лінь.
Коли сонце розжарене над містом висить
І від чаду машин кругом йде голова,
Я згадаю прохолодних озер блакить,
Куди їздив колись старенький трамвай.
А відпустка у жовтні, а далі – зима,
Я стараюсь не дивитись на засмаглих дівчат,
Ні морозива, ні пива, бо води нема,
Як ті люди живуть в республіці Чад?
А я хочу в Антарктиду хоч би на мить,
Ледве ноги волочу, очі піт залива,
Знов згадав я прохолодних озер блакить,
Куди їздив колись старенький трамвай.
Повези мене туди, де природа сама,
Повези мене за місто, де асфальту нема,
Повези мене туди, де зелена трава,
Повези, повези, старенький трамвай.
5.05.1991
Пісня "Старенький трамвай"
http://www.youtube.com/watch?v=OpA1V524aWk&list=UUrJiPPKveylvpNRSWgVnoiw
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523744
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 16.09.2014
автор: Олександр Шевченко