Так багато написав уже
про
кохання,
Хоч не справнім було
воно.
Часто захоплення, частіше
сподівання,
Навіть інколи говорило
вино.
Та я, мабуть, як усі поети,
Із тих, яких творчість не
буде годувати,
Пером малюю твої
портрети,
Які ти ніколи не будеш
цінувати.
Бо не для тебе вони. Не
тобі!
Господи, навіщо брешу
собі?
А я так хочу, щоб була
поруч,
Щоб сиділа від мене
ліворуч.
Та чи то дурень я,
Чи у ж така наша доля,
Що зараз ти не моя?
Самотність – це не воля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523763
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: Назар Йордовський