Я не змирився з власними думками,
Із болями і хворими ногами.
Хребтами –твердими хрящами -
Я втомлено впираюсь у стіну.
Я сам собі нагадую осінь сумну,
Насправді я лиш буферна зона
На кордонах дівочих примх.
Я просто один із фантомів
і дивних Господніх призм,
Крізь які він дивиться на світ,
Витираючи закам*янілі сльози.
Я –детонатор, дим і динаміт.
Я -тепле світло від її волосся.
Я лише тіні спогадів тієї,
Котру я більш за все колись любив,
Котра все ж не стала моєю
У царстві кривих перспектив!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523766
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: Той,що воює з вітряками