Струна, загіркло-солонава
В душі стриноженій заграла
Та піднеслась понад поля,
Під саму неба просиняву
І заридала враз земля.
А з нею покотились сльози,
Із піднебесся, через грози,
В найнизовішу глибину.
В блакитнооких плесах озер
Заливши сіру сивину.
І серця стукіт заглушила,
Собою тіло полонила -
Ніяк не випручатись тут,
Душа ж вхопилася за крила,
Позбавилась життєвих пут.
Струна, загіркло-солонава -
Майбутня, невмируща слава
Свободолюбних щирих душ.
Надія ж ніжно-зеленава
Вже Перемоги грає туш!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523816
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: Алеха