[i]За М.Муляр[/i]
О де ти є – порядний чоловік?
Цей звір трапляється в житті так зрідка,
І серед тих, хто дожива свій вік,
І серед юних й зрілих це знахідка
Як хочеться надійного плеча!
Обдуманого, стриманого слова
Не обіцянок і не калача
Не клятв, таких банальних й безтолкових
Не вистачає чоловічих рук міцних!
Їх ніжних й трепетних обіймів
Поривів – чистих, помислів – простих
Признань відкритих безсумнівних
Як хочеться букетика троянд!
І не до дати, а від серця щиро,
І без нагадувань й чиїхсь команд.
Простого затишку в своїй квартирі
Так справжніх хочеться чоловіків!
І не слизьких, липких чи безпардонних,
Не грубих і тупих молодиків.
Не жеребців на тачках модних
Не олігархів, яким можна все,
Не депутатів, збещених у владі
А чоловіка, що тобі несе,
Весь світ і бідам стане на заваді
І розуміння бачити в його очах,
Усмішку теплу, погляд благородний,
Збентеження й вечерю при свічках
І залицяння довгі старомодні
То ж і не дивно, що в усіх чоловіках
Шукаєм ми, жінки, як істини скрижаль,
Того омріяного, що живе в казках -
Мужчину-лицаря.
Та не знаходимо - на жаль…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523904
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: AKM