Ще мить й мене не стане.
В тобі я захлинусь.
І смерть, тоді настане.
Так думаю, чомусь.
Здалося світ змінився,
Коли тебе зустрів.
Але я помилився…
Я просто захворів.
І мій діагноз – «Настя».
Хвороба є така.
Моє майбутнє щастя.
Радість для простака
Пробач, що закохавсь.
Тоді я ще не знав,
Що в серці заховавсь.
І всі думки з’єднав…
Що мить, то новий спосіб.
Вже бачив тисяч з п’ять,
Як з безлічі осіб…
Та всі як я… стоять.
Або ідуть в перед
Не бачачи мети.
І сотні тих черед…
Та у мене є ти.
Я не дивлюсь на них,
Бо всі вони німі.
Але в очах твоїх,
Скажу: «бувай» пітьмі.
В твоїх очах є все,
Надь те що не шукав.
А усмішка спасе
Де б я не заблукав.
(плач душі мого друга)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523923
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: Хворий Джентльмен