Вона вже рік сама собі чужа.
Заплуталась в чужих переконаннях.
Забула думати. Не бачить де межа.
Здається так, що ніби на змаганнях.
Питання не у тому - де кінець,
Коли цей марафон скажіть почався?
Що це за біг, «від серця на в простець»?
А власна думка де? Хоч хтось пручався?!.
Не раз вже зраджена. Була розбита вбита.
Та після всього того досі ще жива.
І не одна була на ній порвана свита.
Бо на біду країна не нова.
Ніколи не була добром укрита.
Погано ставились. Казали всі: - свиня,
Хоч не була ніколи ще біля корита.
Купалась в росах у степу щодня…
Та час все йшов. Він не стоїть на місці.
Допоки це кажу вам, він все йде.
Так от, прийшов час і сестрі розлуці…
Боюсь, що схід і захід пропаде.
Душа кусочками, тіло на дві частини.
На схід і захід розділились береги…
Ще мить й її не стане – України.
Не стримають розбрату ланцюги...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523932
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.09.2014
автор: Хворий Джентльмен