Всі ці душі навколо, без сумніву, мають рації,
Мають віру, чи правду, чи право, чи просто силу.
Ти приходиш до себе від них крізь усі градації
Безпорадної тиші, яка нападає з тилу.
Невтамований потяг до самоаннігіляції
Проростає грибком усі захисні настили.
У грудях болить, бо закінчилося мастило.
Просиш у когось вгорі - хоча б "відпустило"!..
Будеш чекати наступної інкарнації?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524045
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.09.2014
автор: Luna Ravenheart