- Як, Ганнусю, скажи що новин нема.
- О, якби ж то. Два тижні тому повернувся, поранений. Зачепило осколком. А так, кожен день похорон. Кожен день... Важко...
- Ох лишенько. Твій живий, хвали Бога.
- Якось залатали. Аби живий. Весь нервовий, запалюється як сірник. Ходжу тихесенько. Нічого не розпитую. А сам мовчить. Збирається. Завтра назад. Потрібні теплі речі. Холодно вже.
- Ганнусю ось візьми. Це небагато, але щось та заставиш.
- Ні не можу, віддам на госпіталь.
- І не подумай, йому там потрібніше. Це йому.
Жіночка заплакала. За нею інша.
Автобус весь принишк. "Я б своїми руками задушив би цю па...гу Путіна." - прошепотів якийсь старенький дідусь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524182
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Леонід Ісаков