Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка,
Спокійний погляд, мудрий і сумний...
Ще наші сни ховаються у шпарки
І пахне пам'ять подихом весни.
Яким ти був – кумедним і зухвалим,
За спритним вітром нісся навздогін!
І росянисті трави лоскотали
Тебе, мов мавки, із усіх сторін.
А як удвох ховалися від хвищі,
Обтрушуючи краплі, мов разки,
І порпалися на старім горищі,
Де ночували бабині казки!..
І здмухували у небесну просинь
Кульбабок парашутики чудні,
Пірнали у розніжені покоси,
Шугали невгамовних цвіркунів!
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка...
Невже й тебе завихрив листопад?
І не знайти чудесного дзиґарка*,
Що дні твої відміряв би назад?
Та стрілки вже повернуто на зиму
І я в очах уловлюю твоїх
Ні, не якусь тривогу незбориму,
А тихий смуток, чистий, ніби сніг...
[i]*Дзиґар, дзиґарок (заст.) – годинник.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Наталя Данилюк