Старенький Бім

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка,
Спокійний  погляд,  мудрий  і  сумний...
Ще  наші  сни  ховаються  у  шпарки
І  пахне  пам'ять  подихом  весни.

Яким  ти  був  –  кумедним  і  зухвалим,
За  спритним  вітром  нісся  навздогін!
І  росянисті  трави  лоскотали
Тебе,  мов  мавки,  із  усіх  сторін.

А  як  удвох  ховалися  від  хвищі,
Обтрушуючи  краплі,  мов  разки,
І  порпалися  на  старім  горищі,
Де  ночували  бабині  казки!..

І  здмухували  у  небесну  просинь
Кульбабок  парашутики  чудні,
Пірнали  у  розніжені  покоси,
Шугали  невгамовних  цвіркунів!

Старенький  Бім,  кудлатий,  ніби  хмарка...
Невже  й  тебе  завихрив  листопад?
І  не  знайти  чудесного  дзиґарка*,
Що  дні  твої  відміряв  би  назад?

Та  стрілки  вже  повернуто  на  зиму
І  я  в  очах  уловлюю  твоїх
Ні,  не  якусь  тривогу  незбориму,
А  тихий  смуток,  чистий,  ніби  сніг...  


[i]*Дзиґар,  дзиґарок  (заст.)  –  годинник.[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Наталя Данилюк