На столі вкотре дві філіжанки кави,
Зараз в гості зайде коліжанка.
Дощ все сипле сльози лукаво,
Я сама тепер собі самозванка.
А моя коліжанка уже на порозі,
Золотить все до чого торкнеться.
Я ж збираю думки на підлозі,
І чекаю що ще розіб'ється.
А моя коліжанка - золотоволоса Осінь,
Яку я водночас і ненавиджу і люблю.
Я ховаю сльози у її жовтоволоссі,
В філіжанці свою душу втоплю.
Я ненавиджу осінь, що заходить без стуку,
Що завжди забирає окрилене щастя,
Перетворює почуття у сліпу пилюку,
Й ріже вкотре моє тремтяче зап'ястя.
Я люблю позолоту дерев і вбрання тротуарів,
Рідний плед і горнятко із чаєм на підвіконні,
Ніч, що викидає навкруг повний міх чарів
І теплі спогади про твої найтепліші долоні.
На столі вкотре дві філіжанки кави,
Знову я за столом і моя коліжанка.
Ви заходьте до нас, будьте ласкаві,
Може й ви зрозумієте, що я тут самозванка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524705
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2014
автор: Alia