Те що стало сенсом життя
Тепер до смерті мене веде
раніше серце в одне биття
а тепер стежка в нікуди іде
В небо я більше не підіймусь
Пропитались кровю мої крила
Я більше до сонця не обпечусь
Від нині я своє серце скорила
І душа моя - уже таємна книга...
Раніше гаряче полумя палало
А тепер усе як холодна крига
Теплих відчуттів в мені нестало
І голос мій стих, я буду мовчати
а твій дотик... навіть крізь сни
я не перестану усе це відчувати
і лиш залишається чекати весни
але вона не забере пусті слова
не зацвітуть усі мрії і бажання
Лиш ця ромашка- квітка польова...
Хоча ні, і вона несе страждання...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524731
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2014
автор: merlinda