Я б вірші написала про осінь,
Про розкішні природи дарунки,
Та лиш очі стулю: бачу босі
Просять діти чиїсь порятунку.
Я б хотіла гуляти по парку,
Де палаци блищать мармурові,
Тільки чую новини я зранку
Про поранених наших військових.
І я п'ю свою вранішню каву
І нікуди не йду з свого дому,
Навіть осінь мені не цікава,
Викликає відразу і втому.
Доки з фронту невтішні новини,
І країна моя в камуфляжі,
Не співатиму я про долини,
Про гаї та щемливі пейзажі.
Вибачайте, краса не можлива
Без людської душі рівноваги.
Я, напевно, занадто вразлива:
Не сприймаю ні сміх, ні розваги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524747
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Людмила Васильєва (Лєгостаєва)