16 років.
Зараз розумію, що це мало.
Та і тоді розгубленою не була
І не тримала за спідницю маму-
Окремою дорогою я йшла.
Дорослою судилось рано стати.
Печаль та щастя разом ходять.
Тоді вже знала, що таке ночей не спати,
Я мала в руках те, що інші довго просять...
Господній дар на все життя
І на колінах, перед Богом, лиш за неї!
Я не дивлюсь назад у вороття,
Тільки в майбутнє. Заради донечки моєї!
У небі синім хмари часу пролітають,
Роки летять мов журавлі.
Батьки від виховання діток потерпають,
А я найщасливіша мама на землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524903
Рубрика: Присвячення
дата надходження 21.09.2014
автор: Катерина Сокіл