Так страшно, коли немає з ким поговорить,
коли немає на кого вилить увесь тягар сьогодення,
коли мовчання вимушено стає натхненням,
від якого у грудях усе полум'яно горить...
Так сумно наодинці зустрічати чергову ніч,
безсило кутатись у ковдру , аби зігрітись.
І важко мріяти про мІзерний шанс зустрітись,
хоч на хвилину , чи здаля, чи обабіч...
Так боляче від того, що все давно розумієш,
та серце ніяк не хоче приймати тієї правди,
бо б'ється воно лиш для нього одного насправді
і розум серце перекричати просто не сміє!
Усе це докупи зібрати звичайно важко:
і біль, і мовчання, і смуток , й шалені мрії.
Кохання звісно не завжди чарівна казка,
а ти, мов та казка, щоночі пливеш під вії...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524908
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Meggi