Очікування - то світлосяйне відчуття, допоки воно вдержує на своїх плечах увесь небозвід радісного смутку. Але чомусь обов'язково наступає такий момент, коли отой смуток вже звив мотузку завдовжки майже безмежності і простягається на весь душевний простір.
Очікування зрідка удостоює свого лорда такою річчю, як дочекання. І щоб незійти з розуму чи щоб не ховати в затінку своє здуміння, лорд збайдужіло прожовжує чекати. І виголошує оте очікування своєму господарю лестощі, мовляв, воно саме передуває в постійному єдиноборстві з різними обставинами, тому чекати чогось істинно важливого треба століт.
Очікування, мов стріла зі швидкістю світла, мчить через нічвидні місця лиш для того, щоб набридати своїм лордам пекельним очікуванням чогось воїстину особливого для них.
І опиниться на вівтарі лорд з докорами очікування, отого нарочитого відчуття, яке не давало спокою допоки він не дочекється. Допоки ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524965
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Doll