Є на світі непідвладні речі...
В час, коли от-от сурма заплаче,
жити змусить - жовторотий фельдшер,
вигодує - мати-одиначка...
Можновладців - на Галапагоси.
Волонтери зроблять все, як треба.
Щось таке у душах відбулося,
як державі поламали ребра!..
Скоро спишуть шкурних як колишніх...
Все, що нам потрібно в нашу еру,
винайде худенький КПІшник,
здужає ботанік з універу...
Подивись-но волонтеру в вічі
і відкинь замилені питання!
Де снага є - не можливий відчай.
Оптимізм - це спосіб виживання.
Викохати. Здужати. Віддати.
Освятить жагою молодою...
Те, на що не здатні депутати,
зможуть звичайнісінькі герої!
Кожен з нас в незнаній сфері - "чайник".
Та, коли життя набрало змісту,
чи посміє "волонтер звичайний"
бути невиправним песимістом?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525024
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.09.2014
автор: Тетяна Яровицина