Чомусь так сумно і самотньо
І знову хочеться писати про любов
До того образу, до жінки, до безодні
Від неї чути тисячі розмов
То є найбільша нагорода
Коли приходить уночі в мій сон
І та сліпуча неповторна врода
Мені дорожча за мільйон
Чомусь дивлюся, мов востаннє, у пітьму
І подих вітру, наче поцілунок
І я куплю тебе за крихту сну
Зелені очі та ім'я у подарунок
Не хочу прокидатися... Похмурий
Я загубив тебе, і сонце злісно наче
Постукало в моє вікно й заковує у мури
І сльози по щоках... Та я не плачу!!!
Сьогодні буде сон міцний і довгий
Я приготуюся до зустрічі зі щастям
Ти тільки в спину сильно не підштовхуй
Бо встояти складніше, ніж упасти
Сьогодні буде ніч і танці
Та пам'ятай: ти - королева балу
Я майже закохався, але вранці
Холодний вітер вкрав тебе зухвало
Я не здаватимусь так просто і так швидко
Та й ти терпляче не виходиш із думок
Нашвидкуруч зберу усі пожитки
Тебе шукатиму, намотуючи строк
Чомусь так сумно, і скажена тиша
Підкралась до душі крізь талий сніг
І прогризає дирку в ній, неначе миша
Та я тебе чекаю... уві сні!
16.02.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525103
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.09.2014
автор: Serg_maestro