Я подорослішав, і сам це не помітив.
Час так летить, як світло у пітьмі.
Ще ніби вчора я приніс у школу квіти,
А світ забув вже, коли ми були дітьми.
"Тримайте швидкість! Все робіть скоріше"-
Постійно голос каже всім нам в голові.
Не стане світ таким, як був раніше
Хоч люди зміняться лиш стірі на нові.
Ви пригадайте, як було в дитинстві-
Достатньо лиш повітря для життя!
Тепер і дихають повітрям одиниці-
Воно по порціям. У кожного своя.
Згадайте! Ради чого варто жити?
Світ не такий, яким ти його створив,
Це як стихія, яку вже не зупинити,
А проти течії ти майже йдеш. Без сил.
Не забувайте, що ми всі маленькі діти.
Не забувайте те, що робить нас людьми.
Згадайте, як несли до школи квіти,
І світ, неначе винирне з пітьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525252
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: T.I.