Іду, сумуючи за тим, чого немає.
За мною поле спалених амбіцій.
А настрій серця тільки друг пізнає
За товстим шаром гриму й амуніцій.
Їх розгубити легше, ніж прийняти.
Одного вечора не лишиться нікого.
Із кожним поглядом зустрічного солдата
Шмат серця відтинаю кам'яного.
Його не вистачить на зиму і на весну.
Із рук летять всі мрії і бажання.
Знайти б надії краплю, чисту й чесну,
Втопити в ній і острах і чекання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525280
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: Night