Надії обірвані падають листом додолу,
А скільки їх було омріяних і веселкових…
Війна обірвала…і клич журавлиний у небо.
Не плач, моя люба ,не треба…не треба…
Хай твоє життя ще наповнять весняні листочки,
Хай в щасті зросте наша квіточка- дочка.
Я ангелом буду до тебе у снах прилітати,
Не пущу біду вже ніколи до рідної хати.
Не плач, моя люба…не треба…не треба…
Зішли молитви свої щирі до неба .
Багато нас тут ,тих що Матір любили,
Тепер у нас є вже нетліннії крила…
А сльози твої хай росою цілющою стануть,
І хай вороги вже ніколи з землі не повстануть.
Ти відчай жени …і доко́ру щоб в серці небуло,
Бо наше кохання не вмерло…воно лиш заснуло…
22.09.14р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525305
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2014
автор: леся квіт