Арка золотої ниви, двері в інший храм.
Біля неї старовині без душі стовпи.
Сіють чорно-білі зливи, на земельні віражі,
Кам'яні пустельні міри, у пісочному вбрані,
Лід на цій картині тане, то напій в моїй руці.
Черга між дерев скажених, чарівний прилив казок,
Мавки, злодії пірати, мозок так хотів в куток.
Та заліз в книжковий рок. Там застав свою війну,
За акторською стіною другорядна стала кров,
У двобої із героєм.
Нікотинові погрози в колосистому сиропі.
В полі золотому зорі, впали та блукають там.
Хтось із них піде повсюди, хтось палитиме натуру,
Хтось дійде до люду, та загубить ціль візиту.
В повсякденній метушні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525362
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: Максим Жембровський