Мені одне шкода-
Кохання вже не знать.
Я винна, справді, винна.
Мої уста горять.
То все від нелюбові,
Від мимолітних встріч.
То так ради забави
Фатальною стала ніч.
Як жити нам тепер,
Як в очі нам дивитись.
Ти скажеш:" Не дивись,
То такі дрібниці!"
А я не можу так,
Себе вже не пробачити.
Обірвалася доля, А як..?
Виной століття записати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525364
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: Лана Міловия