О , що воно городить,
Ото навчився єзуїт.
Та так по вухах граблі водить,
Що часом кидає у піт.
То наче вивільга заплаче,
А то загавкає, як лис.
Як сіра крячечка закряче,
В любому знайде кампрамісс.
Усе, що ми колись збирали,
Як ту зіничку зберегли.
Жидва на пархи розіп’яло,
Курчатко бідне оскубли.
Ой, як ви ж сук. надоїли,
Солодка наволоч лиха.
Майбуть закушуйте вулила,
Час собиратись вже… Пора!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525399
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: Дід Миколай