якби ви знали,
батько й мати
як важко стало обіймати
звичайне слово- українське
сорочки стали вишивати
станки залізні ...
на цьому мають купу грошей
усі цивільні
не знав, ти батьку, мій рідненький
й зв*язок мобільний
без реферату
геть достойний
доходять грюки
навіщо, мамо, я так гризла
той брєд науки ...
для чого вчили поважати
й проводжати
у нашім домі було затишно
у хаті
ви пригощали блідолицих
терпким чаєм
евреї руські всі гуляли нашим гаєм
нікого очі не ділили - були рівні
всім однаково мили руки, навіть півні
співали пісню без ніякого "отсоса"
тепер ви б, бачили, що коїться
всі босі... ніхто не знає де купити окуляри
зате всі добре визначають трепіт лярви
без апарату ти не ввійдеш у матроси
мене не візьмуть,, порозтягували троси
і тягнуть тягнуть за хвоста чорти падлюки
це не мої слова, це, батько, чую стуки
лежіть спокійно, спочивайте, собі з миром
а я з любов*ю до людей, подайте ж мило..
духм*яне якесь, або смерекове...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525423
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Ольга Ратинська