Випадково знайшов клаптик паперу з таким віршем.
[i]Попроси пойти за тобою
Сквозь тернии, бури и сны.
Я смогу, в поединке с зимою,
Возродить надежду весны.
И я знаю, в неё стоит верить,
Ведь бросая вызов судьбе,
Перед страхом возможной потери
Даже сильные могут неметь.
Ты просить не стесняйся, не надо,
Пусть там что говорят о нас люди,
А я буду всегда с тобой рядом,
А я светом всегда тебе буду.[/i]
Коли я його написав - не пам"ятаю, але пам"ятаю, що народився він під враженням [url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191560"]від цього вірша[/url] і, навіть, не від всього вірша, а від слів її : "...буду-буду..."
Ех, як же б гарно такі слова почути
Зберегу це тут, щоби не загубилося))
[b]P.S.[/b] І хоч це можна вважати перекладом вірша, але назву його я волію змінити на свою))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525482
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 24.09.2014
автор: В.А.М.