Бачив власними очима, як "доблесні захисники" української армії розбомбили з гармат мою школу та два дітсадки навколо неї, як вбили жінку, яка не встигла добігти до бомбосховища, як мінометчики - диверсанти витягали міномет із автівки та стріляли світ за очі, аби вразити моє рідне місто (живу на краю міста, де вони могли під'їхати нишком, а я побачив їх у вікно), як їх спіймали бійці республіканців та питали голосно про те, навіщо вони вбивають мирне населення... Не дай боже такого вам, хто цього не бачив, і не чув, як розриваються міни та вищать осколки, та сиплеться скло нараз у всій багатоповерхівці. І якщо після цього ви переконані, що то наша вина - жителів Донбасу, то згадайте, хто прийшов на цю землю "виховувати" та вбивати нас, хто обізвав нас колорадами та ватниками, а тепер, коли запахло смаженим, намагається щось казати про мирні ініціативи та "особливий статус". Тому "гречно дякую" Україні за такий "захист". Я навмисне спілкувався з солдатами республіки (не терористами!), то мушу сказати, що серед них дуже малий процент добровольців з Росії, так що не вигадуйте, що Україна воює з Росією, як про те розказують наші брехливі ЗМІ та деякі генерали з керманичами. А тих, хто щиро вірить владній пропаганді, яка двадцять з лишком років зомбувала і зомбує їх й досі, мені просто жаль, бо гинуть вони не зрозуміти, за що. Та й воюють теж. Це фашиствуючі націоналісти, яким хочеться вбивати - ці знають, за що воюють: он знайома вчителька працювала з чоловіком на городі, він пішов чогось до хати, та й не повернувся. То ж коли вона повернулася з городу, то знайшла його застреленим, а хату пограбованою. І це відбувалося в селищі, де знаходяться наші так звані "захисники". Тільки не кажіть, що вони воюють за Україну, бо продали її вже з тельбухами за штатівську печеньку. Вірніше - воюють за олігархів, які зараз при владі і набивають кишені на цій війні. "Хто не скаче - той москаль" - скачіть і далі, зомбаки. А хто не вірить тому, що тут написано, той вочевидь або зомбак, або фашист, яких "в Україні немає".
"Спасибі", рідна Україно,
За знищену мою хатину,
За вбитих діточок малих,
За щирих українців злих!
"Спасибі", рідна Україно,
За вкрай розірвану країну,
Керманичів негідних хист
Й за те, що звусь я терорист.
"Спасибі", рідна Україно,
За бомби на мою родину,
Розбиті школи й дітсадки
З твоєї глупої руки.
"Спасибі", рідна Україно,
За те, що гнув на тебе спину,
А пенсію мою малу
Забрала на годину злу.
"Спасибі", рідна Україно,
За ціну ту, щоб ти єдина,
Як нам співалося, була
Та ще й "не вмерлою" жила.
Бо та ціна - життя людини,
Яке вона вже віддала
За ці неправії діла,
Що ти зробила, Україно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525531
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Konst