Забутою душею недавно ти стала.
І тихі думки прийшли.
Ти мов із землі постала
Як квітка торішньої весни
Ходила по вологим дорогам
По запустілим полям.
Ходила, не знала як довго
Була ти схована в снах.
Ходила, не знала спокою.
І сонця ти не знайшла.
Воно ж за твоєю спиною,
Чому ж ти далі пішла?
Навіщо ж ходила далеко,
Де твоя ясна ціль?
Ти мов та нещасна лелека
Потрапила у заметіль.
Цей вир із думок і незнання
«Куди і навіщо іти?»
На дуже складне питання
Ти не змогла відповісти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525547
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: Eileen Whelan