І що тепер, коли ця осінь ребра вириває,
Коли так пусто й холодно в твоїй душі?
Коли дощі усю тебе крізь вени вимивають,
Коли ти заблукала у суспільній цій глуші?
Коли той змій, якого слухали Адам і Єва,
До тебе пробирається із дня на день.
І на очах тонка полуда виника миттєва,
І щастя вибігає із твоїх тендітних жмень.
І що тепер, коли ти вже наскрізно як і осінь
Полита затяжними і солоними дощами?
І ти сумуєш як мала зелена гусінь,
Розквітнути метеликом мрієш ночами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525671
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Alia