Твої слова - мій біль, це апріорі.
Гострі , мов скло, мов бритва, мов кинжал...
Ми просто познущалися із долі,
як з неї ще ніхто не познущавсь.
Твоя усмішка, то мов грім із неба
Мене вбиваєш. Шкода, як шкода.
Але так треба, я кричу "так треба,
Я хочу вмерти, хоч і молода!"
І що із того, що ми так печалим,
Для когось це дурня - наша печаль .
Ти граєш свого серця ритм - ударними,
А я на скрипці, скромно і на жаль.
Ми такі рідні і такі чужі ,
Що розум розривається від болю.
Дзвони мені, звідтіль, з-за рубежів
І я в думках втікатиму на волю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525675
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: М.Я.