Одного разу маленьке цуценя Пушок прокинулось вранці від чогось незвичайного.Те “незвичайне” сильно різало йому повіки. Він підбіг до вікна і дуже здивувався. Там, над містом було таке...таке...щось таке , чого цуценя ніколи не бачило. І що б це могло бути? “Воно” було подібне на різнокольорову стрічку, і нависало над містом наче міст. У цуценятка відразу ж народились питання і воно , махаючи маленьким хвостиком, побігло до дідуся Сірка, що ще придрімував на подвір”ї:
-Дідусю, дідусю – потерлося носиком об кожух дідуся цуценя-прокидайся. Подивися , що то таке над містом?
Дідусь глянув спросоння поверх дерев, і перевівши погляд на онука, промовив :
-Це звичайнісінька веселка.
-Що таке веселка, дідусю.
-Веселка, це така кольорова стрічечка, яку залишає нам дощ на пам”ять про себе.
-Дідусю, а де починається та стрічка, що зветься веселкою? -шарпнув Пушок дідуся за хвіст.
-Не знаю, онучку, не знаю. Мабуть десь за горами чи лісами...
Пушок не знаходив собі місця. Йому конче хотілось знати , звідкіля та стрічка починається. Він відправився до свого приятеля , котика Мурчика.
Котик не очікував гостей так рано, тому ще ніжився у своєму ліжечку,коли пушок влетів у хату:
Прокидайся, вставай, друже Мурчику! Поглянь-но у вікно! Що ти там бачиш?
Мурчик ліньки підвівся з ліжечка:
-Мяу, що там ще?
-Ти що, нічого не помічаєш? Підніми очі...
Мурко глянув угору і без ніякого подиву відповів:
-Нічого окрім веселки я не бачу.
-Ти знав, що та стрічка зветься веселкою? А де вона починається?
-Ну звичайно я знав. Я ж старший за тебе на цілий місяць. Мені мати розповідала про неї, а ось де починається не сказала.
-А давай підемо її пошукаємо, гав!-запропонував Пушок.
-Давай-неохоче відповів Мурко-та чи знайдемо...
Друзі вийшли за село і пішли в напрямку лісу. По дорозі їм зустрівся старий заєць, що копошився біля величезного качана капусти.
-Пане Заєць, скажіть будьте добрі, а де починається веселка?
-Діточки, я того не знаю. А запитайте у пана Дятла. Він можливо й знає.
-А де нам шукати пана Дятла?
-А, ось, на старім дубі. Чуєте, працює?
-Дякуємо!!!-прокричали друзі і побігли до дятла.
Дятел сидів високо на дубі і здобував собі сніданок , коли Пушок і Мурко голосно покликали його.
Дятел підлетів до них здивований, бо не знав, навіщо він потрібен дітям.
-Пане Дятле, доброго ранку вам! А чи не знаєте ви , де починається веселка?
-Дуже шкода, але не знаю. Самому цікаво було б довідатись. А можна я з вами полечу?
-Звичайно можна-згодився Мурко-але залишився розчарованим, що прийдеться шукати далі.
Друзі йшли мовчки, вдивляючись у кожну травинку, в кожне дерево.Заглядали під кожен кущик і під кожен камінець. Вони навіть хотіли наздогнати веселку, але вона йшла наперед них. Часом здавалося, що вона кудись зникала а потім знову появлялася. День підходив до полудня. Сонечко припікало і дуже хотілося пити.
-Бачу струмок, ось там, за пагорбом-заклекотів дятел-там така чиста й холодна водичка.
-Анумо до струмка! До струмка!
Пушок з Мурчиком весело збігли з пагорба і зупинилися. Сонячний промінчик купався у струмку, і виринаючи, перетворювався у веселку.
-Ось вона, веселка!!! Вона починається у струмку, пане Дятле!
-А я знав, бо давно на світі живу, але хотів, щоб ви власними очами побачили те, чого ви ніколи не зможете забути!
23.09.2014 р.
Н.Хаммоуда
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525751
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Наталя Хаммоуда