Поламані кості зростуться
І різані рани загояться
Гірше, коли ти зламаний
Душа на жаль не лікується
І хай говорять про час
Про інших, що ходять по вулицях
ЇЇ образ назавжди залишиться
У спогадах божевільного
Свідомість твоя потьмарена
Занурена в галюцинації
Інакше і не назвати
Думки про повне одужання
Не глухий, ні сліпий, не поранений
Смертельно життям інфікований
Ти зламаний, ти розчавлений
Твоє призначення - зникнути
Шкода майбутнє сплановане,
Начхати на хворе минуле
Лиши свої мрії щасливішим
Тим, що свого не загублять
Погано, що швидко так здався
Вона не сама, ну і що?
А просто тим, хто вже зламаний
Не варто ламати ніщо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525773
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Чернець