Забуваються речі, які нам здавалися вічними,
Називаються Руссю монголи північний держав.
Виникають імперії - капіталізму дітища,
Зариваються інтелігенти у сотні дебільних справ.
Ти не стрілка, що крутитись приречена,
Не дешевий роман зі щасливим кінцем,
І до того, як це закінчиться речення,
Не дізнаєшся рими моєї. Кільцем
Розійдуться причини твоєї реальності,
Теракотовий дим твою пам'ять роз'їсть
І прокинешся вільним від діагональності
Кіл.
Вимкни комп'ютер, вийди на вулицю,
Стань поміж нас, волелюбних борців.
Досить духовної проституції,
Ми потребуємо змін!
Не зникатиме світ, у якому є ненависть,
Не зникатимуть підлість, корупція, зло,
Якщо кожен із нас не повстане Елвісом,
Не припинить лишатись духовним козлом.
Адже поки воюємо ми одиницями,
Без нулів та озброєння, сам-на-сам
Проти жорнів систем із дволикими лицями,
Поки інші сидять, заховавшись в екран,
Ми не здіймемось гордими еверестами,
Не знайдемо братерства і вірності. Ще не одне
Покоління займеться вогнями простестними,
Перш ніж бур'ян наших душ остаточно згниє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525920
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: Олександр Ткачинський