У снотинні день минає,
Ніч мереживо плете.
Місяць з зорями гадають,
Куди марево спливе.
Чи для розуму це втіха,
Чи то гра незнаних сил?
Ранок зітре неба пиху
І направить в небо зір.
Не до діла сонні страви,
Ні для чого сонм видінь:
Здіймуть плетняви заграву
І втечуть, залишив тінь.
Зникне й та, злякавшись сонця,
Розум ясний ціль візьме.
Марить осінь на покоссі—
Сон зимовий стереже.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525955
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: seroglazka