Розстріляне небо,
Криваві світанки...
Ти думав, повз тебе
Пройдуть вражі танки
І сліду не лишать
На твому обійсті?
Поглянь - попелищем
Вже й небо нависло.
Війна - мов повітря -
Просякла легені,
Обвугленим листям
Встеляє всю землю,
І жодної ніші
В душі не лишила,
Де б стало світліше
Від свіч надмогильних...
Війна зазирає
До віч нам зловісно,
Героїв - до раю,
У небо пречисте,
Де янголи кри'льми
Розвіють всю темінь.
Найкращих - в могили,
На жаль, безіменні...
Війна - всюдисуща.
Не пробуй сховатись!
Поглянь в свою душу -
Там постріл гарматний
Залишив кіптяву
Нестерпно-ядучу...
Це сон чи уява?
Ні, дійсність болюча,
Реальна, як сльози
Вдовиці над гробом,
Що втратила розум
Й опертя для Роду,
Але віднайшла
Силу духу незламну,
Бо замість "прощай!" -
Лиш "ГЕРОЄВІ СЛАВА!"...
Ти досі ще віриш,
Що сонце не згасне,
Розтерзане Звіром
Пекельної масті?
Не згасне - бо всі ми дамо йому відсіч,
Бо наші Герої не в безвість - у вічність
Ідуть, аби стати опертям для сущих...
ЗАРАДИ ЖИТТЯ Й ТИ БОРОТИСЯ МУСИШ !!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525985
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: валькірія