Скільки слів...
недосказаних...
Скільки нОчей...
спустошених....
Злих думок -
їм нав'язаних....
Почуттів -
запорошених.
Скільки спогадів -
втоплено...
Власноруч...
у гордині.
" Я кохаю! " тоді...
так захоплено...
" НенавИджу " отруєно...
нині.
Скільки сліз...
марно пролитих...
Скільки крику у тиші
бУло....
Скільки лютого,
сірого холоду...
Там, де мало б
жевріти тепло.
Скільки чистих сторінок
по вітру...
Написали в романі -
пролог....
Одягнули у темне
палітру,
Що тоді змалював їм
сам Бог.
А сьогодні -
нав'язливі тіні...
Сотні тисяч
" якби... " і " чому?"
Їй - з подружками пити
мартіні.
І десятки безликих -
йому...
І зустрінуться десь...
випадково.
Его знову промовить:
" Іди"...
Розійдуться, не мовивши
й слова.
Лиш спитають у его:
" Куди?............"
26.09.14.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.09.2014
автор: Богданочка