Ніч біжить тому, хто спить,
Та журби немає,
В мами серденько тремтить,
Сон то десь блукає.
Цілу ніч вона не спить,
Стомилась молитись,
Півень у хліві кричить,
Час вже й вгомонитись.
Вийшла, стала на порозі,
Дивиться на небо,
Серце б’ється знов в тривозі,
Кому ж війна треба?
Сльози падають солоні,
Чисті, мов перлини,
Обпекли її долоні,
Як там для дитини?
Повертай додому, сину,
Не сила чекати,
Бо без тебе щодень гину,
Не була б то мати.
Пестить сонячне проміння,
Коси посивіли,
Пошли, Боже, всім терпіння,
Розуму та сили.
Пестить сонячне проміння,
Натруджені руки,
Відверни, Боже, свавілля,
За що ж такі муки?!
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/815-serdenko-tremtit.html
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526084
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: Антоніна Грицаюк