У осені спитав я тихо:
- Чому сумуєш золота,
чи може лихо.
А осінь схлипнула дощем,
холодним вітром.
Сипнула у відмову, знехотя,
барвистим листом.
І рештки неба згасли
у глевких калюжах стрімко.
І під чобітям бридко чвакнуло,
чи то коштовностями,
а чи то вже сміттям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526088
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.09.2014
автор: терен юрій