Проснуся вранці,відкрию сонні очі,
Там за вікном туман пливе,хлюпоче,
Він ,як любов.Такий же сірий,млявий.
Такий м'ягкий...Такий бувалий...
І довго він,ще буде так бродити?
Чи з перших промені реальності спаде?
Він як кохання,ми як діти,
Все вірим,що колись нам повезе.
Встаємо знову все на тіж граблі,
Так тяжко вчитись на своїх помилка́х.
Ти думаєш,щось зміниться,а ось і ні
І знов шукаємо довіру ми в словах.
Хоч знаєм,знаєм,добре знаєм,
Що правди у словах ,ніколи не було.
Та все шукаєм,ми її шукаєм,
Наївні душі,такі ж наївні ,як добро...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526125
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2014
автор: Пилип Сліпий