Є про що згадати нам, та згадай, коли одного дня,
Через вічний шум і гам остогидла міста метушня,
Нам підморгнув останній світлофор,
Веселіше заревів мотор,–
Бо вирвались на волю ти і я.
Недосяжний горизонт вічно загадковістю манить,
А в динаміках – музон, що не замовкає ні на мить,
Але та музика – то шум і гам,
Хай пісень співає нам
Вітер у волоссі, у твоїм.
І сріблястими дорогами сонце доганяли ми
У землі і неба на межі,
Пролітаючи дороги ті, не скидали швидкості
Навіть на крутому віражі.
А шовко́ві трави стеляться в полях,
А у небесах - ширяє вільний птах,
Цвіте усе на світі без людських порад.
Ох, як не хочеться вертатися назад…
2006
Пісня "ВІРАЖІ"
https://www.youtube.com/watch?v=QWeWJ1GqJJQ
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526152
Рубрика: Міська (урбаністична) поезія
дата надходження 27.09.2014
автор: Олександр Шевченко