Я все із серця викинути мушу.
Спалити всі старі свої мости.
Як божевільна,кличу твою душу,
А ти мою давно вже відпустив.
Ловлю слова осінні. Ні! Здалося...
То тиху пісню вітер шепотів.
Чесав моє скуйовджене волосся
І сипав золото із-під багряних брів!
А потім ніч. І мріяти несила...
О світе, хоча б спогади зітри.
Я в осені лиш радості просила.
Її давно роздмухали вітри.
Буденність тче життя перед очима.
І щастям вкрита синява ясна.
А в серці назавжди один хлопчина!!!
А в пам'яті болить ще та весна!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526676
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2014
автор: Натхненна